Іноді до нестями хочеться в'їстись тобі у серце
яскравою плямою,
бути помітною навіть вночі.
Битись у грудях схвильовано, танути,
мов кригою серед завмерлих холодними словами океанів
і кораблів.
Час вже давно не йде в такт зі стрілками годинника,
не прагне знайти саме тебе
серед тисячі подорожніх.
Здається, ти пішов, як пішла осінь,
а можливо, це я запізнилась...
Сісти у потяг,
пунктом призначення якого є не(-с-)відомість.
Немає коментарів:
Дописати коментар