Надзвичайно особисте...

Час все минає, а у тобі ще й досі сидять ці химерні звички,
скурпульозні переконання, думки та ідеї.
Я все чекаю, втім як і звично,
на те, що замигтить на дисплеї твоє найрідніше ім'я.
А поки,
все "логічне" у цьому житті
зводиться до цілковитого апогею.

Знаєш це відчуття, коли життя складається зі суцільних надій?,
бо начебто "все неодмінно буде добре".
Колись. Згодом.
Не забудь лише поставити в кінці хоробрий знак оклику...

...Ніколи не втрачай тих Богом посланих мрій,
не ховай свій глибокий погляд у кокон
власного егоїзму і раніше розтоптаних почуттів.
Адже, не завжди важко,
не завжди на душі закріплений цвяхами біль.
Повір.

Тут тобі небо несе на рівні морських хвиль
свій найтендітніший, найважливіший спогад.
...Я пам'ятаю як сьогодні, той осінній гарячий обрій,
міст і ти. Поряд.
Знаєш, це -
одна з найпрекрасніших здійснених мрій,
які трапились
зі мною.