тремтять пелюстками, ховають росу.
залишись хоч на мить, не за горами травень,
я так мрію побачити щирість й красу, що розквітатиме
і за цим мій розквітатиме сум.
від єдиного погляду венами йтиме струм,
пульсуватиме болем і голосним мовчанням.
як же мені доторкнутись до твоїх струн,
як же мені тебе обійняти,
якщо між рядками лине свій чужорідний рух,
а від безлічі слів втрачений слух.
просто там більше не має правди,
і люди там різні, і різний там час.
але я так люблю
на серці твоїм невимовно вишневі троянди,
що від любові цієї розквітає мій дух.
Немає коментарів:
Дописати коментар