на перехресті відчуттів?
Кажуть, достатньо місяця, аби все забути,
а мені без тебе один день,
мов шкереберть весь світ :
руйнуються стіни, тріскає стеля,
я знаю, це зовсім не те, чого ти хотів.
Залишатися вільним і незалежним, самотності відданим,
ось про що говорив тобі завжди твій внутрішній кит.
А я чомусь, мов карколомний метеорит, стала однією серед тих,
яка руйнує твоє серце, шматує його на друзки, спалює та іноді зцілює
тими кількома, з часом вже ледь помітними нитками,
намагаючись зшити розірване, і склеїти розбите.
Прости, що часом доводилось приймати клунок невдоволених розкиданих
поспіхом слів,
і отримувати добрячого ляпаса там, де й без того болить.
Ніхто з нас не винен у тому, що вогні палають лише там,
де не падає дощ, і де не тануть сніги.
І ти не винен у тому, що мені за тобою у грудях до болю щемить.
Немає коментарів:
Дописати коментар