і складаєш їх калейдоскопом найщиріших фраз,
відчайдушних зітхань і карколомних відчуттів.
Ти все ще в пустелі власних переживань та нездійснених мрій,
хоча обіцяв кілька сот разів самому собі, що це
н е н а д о в г о.
Твоє серцебиття тримало в собі
ще пару життів, реанімацій та незагоєних швів,
які часом давали про себе чути.
Повір, я ж відчуваю як рвуться твої старанно натягнуті струни,
як б'ються внутрішні протилежності за єдину можливість десь
назавжди лишитись і бути.
А у висновку, доводиться, власне, зрікатись, картати себе, втікати,
щоб не дозволити згаснути тому, що було роками набуте.
Знаєш, нашій долі таки випав шанс,
єдиний шанс,
поцілувати взаємно душі, які за однією стіною, але по два різних боки
пишуть ціною власного утопічного щастя,
свої особисті, болем прошиті,
такі найрідніші історії відчуттів
випадково сплетених Богом доріг.
Немає коментарів:
Дописати коментар