Так звучить душа.

Найрідніший мій, життя тут складає свою картину із пазлів,

не залишаючи жодного моменту болі чи щастя поза своєю увагою.

І можливо не так багато трапляється радості,

але вона чомусь найпомітніша серцю 

зі всього цього забитого пилом мороку і дешевої принадності.

...Наші душі пропускають між собою ще теплі імпульси, 

мов електричні заряди,

читають думки нАвхрест

і синхронно намагаються протистояти реальності.

Сподіваюсь, ти все ж таки коли-небудь та й витягнеш власні почуття

зі замурованої принципами шухляди, 

і вдасишся хоча б до найменшої ліричної сентиментальності.

А поки все, що між нами пов'язано, 

залишається нез'ясовною складністю.

І попри те, що було розбитим та перев'язаним,

ти віддано залишаєшся всередині мене
моєю найкращою, улюбленою дивакуватістю.