stained glass

Серце розстеляється квітами, травами,

хтось на землі тій та й щось посадив.

Торкнись до небесно-блакитних окраїн...

Холодний ґрунт поміж ребрами, пальцями...
Хтось на небі тому босоніж ходив.

Та чи бачиш те серце вже, ні, не червоне,

а ніжно-рожеве, терпке, мов вино із тендітних троянд.

Солоний присмак чорнильної ночі

і на папері чорним по білому

чотирирядковий ямб.

Малюй на вустах моїх темно-вишневим,

судинами хай пульсують зливи, дощі.

Хай віями-гілками пливе за вітрами, 

хай б'ється промінням 

в кольорові скляні вітражі.