проносяться по серці холодним лезом.
Від цієї раптової болі ти надто зблід,
вкрився кригою і ніби зі світу щезнув.
На плечі все ще осідає сум,
повітря стало більш ніж обважнілим.
Люди у своїх кишенях носять душу
й дешеві фрази на шматках паперу пожовтіли.
Ми не будемо такими як раніше,
минулих "нас" розніс по небу вітер.
Тут забагато впевнених і звиклих рішень,
які складаються з сухих завмерлих чорних літер.
Мовчати...
Бігти звідси стрімголов,
із цього зношеного міста.
Я до тебе повертаюсь знов і знов,
можливо все це через відстань?...
Немає коментарів:
Дописати коментар