що зовсім маленька у твоїх сильних руках,
що може повіяти вітер і розлечусь пелюстками
по місцевих латаних дахах.
...Часами дико боюсь,
що не вистачить нашої сили, щоб триматися разом,
що я ненароком спіткнусь
і зазнаю болючої поразки.
Іноді нестерпно переживаю за те, що світ не визнає нас,
так як я визнаю свою слабість перед тобою;
що вся ця історія лише короткочасний романс
і наша любов зазнає системного збою.
...Проте, все це трапляється "іноді", усе це трапляється "часом",
я жива, допоки дихаю поруч з тобою.
Зникають усі зайві обважнілі баласти -
я щаслива, що ти зі мною.
Немає коментарів:
Дописати коментар