запах дерев, пожовклого листя.
Осінь знову до мене вернулася,
щоправда в листи.
Граційно наповнений подих
завмер чорнилом на шматку паперу.
Повернутись у люті морози - справжнісінький подвиг,-
лише щоб у серці воскреснути.
Ти тут знову міцно притуляєш її до себе,
ніби вільно вкарбовуєш у забуту душу.
Залишаєш свій погляд на краю змарнілого неба,
і кудись знову бігти змушений.
Дороги, мости...Хвилини, години...
Ти завжди зможеш сюди прийти.
Між нами відстань і час ріками плинуть,
проте, ми повинні необхідність в собі берегти.
Немає коментарів:
Дописати коментар